Відмінності між версіями «Бужанська сільська територіальна громада»

Матеріал з База знань «Управління публічним інвестуванням»
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 25: Рядок 25:
|карта = {{Карта |ш=49.2362 |д=30.7459 }}
|карта = {{Карта |ш=49.2362 |д=30.7459 }}
}}
}}
Бужанка - село в Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіно.
Площа населеного пункту - 502 га.
Кількість населення станом на 01.01.2016 року  - 1645 особи, дворів - 759.
Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією - відназви р. Буржа, за іншою - від назви переселенців з р. Південний Буг - бужан, які тікали від польського гніту.
Лаврентій Похилевич у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.»
У 1851 року в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 року переробляли солодкий корінь. У 2006 року  до заводу підведено природний газ, що дало змогупідприємствупродовжитивиробництвоцукруупродовж сезону 2006-2007рр.
У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 році  на кошти Потоцької С.К. відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.
У кінці 19 ст. - на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А.А. Потоцького, в ньому господарював Ф.П.Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.
У 1900 р. в с.Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.
В 1917році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.
У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І.Д. Черняхівського.
У роки Голодомору 1932-1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.
З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.
В Другій світовій війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.
На початку 2000 р. колгосп ім. І.Д. Черняхівського реформований у СТОВ "Бужанське".
136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В.М. Бутар - орденом Жовтневої революції; В.Ф. Корнієнко, У.П. Новикова, Г.М. Тараненко, Д.Ф. Щербина - орденом Трудового Червоного прапора.
Серед  відомих бужан: Онокало  Олена – п’ятикратна олімпійська  чемпіонка  з пляжного  волейболу.
На сьогодні на території села функціонують:
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
дитячий садок
інфекційне відділення районної лікарні
сільська лікарська амбулаторія
Будинок культури
бібліотека
поштове  відділення
філіал Ощадбанку
15 торгових точок
Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.


==Фотоальбом==
==Фотоальбом==

Версія за 16:31, 4 листопада 2021

Бужанська сільська територіальна громада

[[Файл:{{{gerb}}}|x90px|Герб громади]]

[[Файл:{{{flag}}}|x70px|Флаг громади]]

Громада на карті України
Область: [[Черкаська область]]
Район: [[Звенигородський район]]
Тип території: Центри економічного розвитку
Населення: 3330 осіб (2018)
Площа громади: 115,7 км2
Місцеве самоврядування

Голова громади

Голова громади: Стадник Валентина Володимирівна
Адреса: вул. Набережна, 15, с. Бужанка, Звенигородський р-н, Черкаська область, 19333
Інтернет:

Веб-сторінка
Cторінка у facebook

тел.: 04749-64441, 097-5057365
E-mail: buzh.rada@gmail.com
Громада на карті

Завантаження карти…

Плани розвитку

Стратегія розвитку

Інвестиційний паспорт

Провідні підприємства
  • -
  • -
  • -
Видатні особистості
  • -
  • -
  • -

Бужанка - село в Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіно.

Площа населеного пункту - 502 га.

Кількість населення станом на 01.01.2016 року - 1645 особи, дворів - 759.

Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією - відназви р. Буржа, за іншою - від назви переселенців з р. Південний Буг - бужан, які тікали від польського гніту.

Лаврентій Похилевич у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.»

У 1851 року в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 року переробляли солодкий корінь. У 2006 року до заводу підведено природний газ, що дало змогупідприємствупродовжитивиробництвоцукруупродовж сезону 2006-2007рр.

У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 році на кошти Потоцької С.К. відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.

У кінці 19 ст. - на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А.А. Потоцького, в ньому господарював Ф.П.Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.

У 1900 р. в с.Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.

В 1917році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.

У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І.Д. Черняхівського.

У роки Голодомору 1932-1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.

З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.

В Другій світовій війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.

На початку 2000 р. колгосп ім. І.Д. Черняхівського реформований у СТОВ "Бужанське".

136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В.М. Бутар - орденом Жовтневої революції; В.Ф. Корнієнко, У.П. Новикова, Г.М. Тараненко, Д.Ф. Щербина - орденом Трудового Червоного прапора.

Серед відомих бужан: Онокало Олена – п’ятикратна олімпійська чемпіонка з пляжного волейболу.

На сьогодні на території села функціонують:

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дитячий садок інфекційне відділення районної лікарні сільська лікарська амбулаторія Будинок культури бібліотека поштове відділення філіал Ощадбанку 15 торгових точок Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.

Фотоальбом[ред.]