Відмінності між версіями «Бужанська сільська територіальна громада»

Матеріал з База знань «Управління публічним інвестуванням»
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 25: Рядок 25:
|карта = {{Карта |ш=49.2362 |д=30.7459 }}
|карта = {{Карта |ш=49.2362 |д=30.7459 }}
}}
}}
'''Бужа́нка''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Лисянський район|Лисянському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]], центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіне.


Бужанка - село в Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіно.
Площа населеного пункту — 502 га.


Площа населеного пункту - 502 га.
Кількість населення станом на 01.01.2008 р. — 1782 особи, дворів — 831.


Кількість населення станом на 01.01.2016 року  - 1645 особи, дворів - 759.
== Історія ==
Поблизу села виявлено поселення [[трипільська культура|трипільської]] та [[черняхівська культура|черняхівської]] культур, збереглися залишки [[скіфський курган|скіфських курганів]].
Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. [[Буржа]], за іншою — від назви переселенців з р. [[Південний Буг]] — бужан, які тікали від польського гніту.


Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією - відназви р. Буржа, за іншою - від назви переселенців з р. Південний Буг - бужан, які тікали від польського гніту.
Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» [[1864]] року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.


Лаврентій Похилевич у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.»
Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в [[1775]] р.
У [[1851]] р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006—2007 рр.
У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.


У 1851 року в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 року переробляли солодкий корінь. У 2006 року  до заводу підведено природний газ, що дало змогупідприємствупродовжитивиробництвоцукруупродовж сезону 2006-2007рр.
У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, у ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.


У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 році  на кошти Потоцької С.К. відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.
У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, [[церковнопарафіяльна школа]], цукровий та цегельний заводи.


У кінці 19 ст. - на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А.А. Потоцького, в ньому господарював Ф.П.Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.
В [[1917]] році село входить до складу [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]].


У 1900 р. в с.Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.
Внаслідок поразки [[Українська революція 1917-1921|Перших визвольних змагань]] село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.


В 1917році село входить до складу Української Народної Республіки.
У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.


Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського.


У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.
У роки [[Голодомор 1932-1933|Голодомору 1932—1933]] рр. та репресій у селі померло 900 осіб.


У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І.Д. Черняхівського.
З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.


У роки Голодомору 1932-1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.
В [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянській війні]] на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.


З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.
З [[24 серпня]] [[1991]] року село входить до складу незалежної [[Україна|України]].


В Другій світовій війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.
У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий [[піонерський табір]] районного значення.


З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське».
136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В. М. Бутар — орденом Жовтневої революції; В. Ф. Корнієнко, У. П. Новикова, Г. М. Тараненко, Д. Ф. Щербина — орденом Трудового Червоного прапора.


У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.
== Населення ==
Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 1982 особи, з яких 887 чоловіків та 1095 жінок<ref name="населення 1989"/>.


На початку 2000 р. колгосп ім. І.Д. Черняхівського реформований у СТОВ "Бужанське".
За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкало 1966 осіб<ref name="населення 2001"/>.


136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В.М. Бутар - орденом Жовтневої революції; В.Ф. Корнієнко, У.П. Новикова, Г.М. Тараненко, Д.Ф. Щербина - орденом Трудового Червоного прапора.
=== Мова ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року<ref name="населення 2001 мова"/>:
{| class="standard"
|-
! Мова || Відсоток
|-
| [[українська мова|українська]]
| align="right"| 99,54&nbsp;%
|-
| [[російська мова в Україні|російська]]
| align="right"| 0,31&nbsp;%
|-
| [[білоруська мова в Україні|білоруська]]
| align="right"| 0,05&nbsp;%
|}


Серед  відомих бужан: Онокало  Олена – п’ятикратна олімпійська  чемпіонка  з пляжного  волейболу.
== Сьогодення ==
На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа 1-3 ступенів, дитячий садок, дільнича лікарня, сільська амбулаторія, Будинок культури, сільський клуб, бібліотека, пошта, відділ зв'язку. Працює цукровий завод. Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.


На сьогодні на території села функціонують:
== Пам'ятки ==
* [[Березняк (заказник)|Березняк]]&nbsp;— ландшафтний заказник місцевого значення.


загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
== Постаті ==
дитячий садок
* [[Шеренговий Петро Захарович]] (1924—2016)&nbsp;— український селекціонер, сортовипробувальник, фітопатолог, кандидат біологічних наук.
інфекційне відділення районної лікарні
 
сільська лікарська амбулаторія
== Див. також ==
Будинок культури
* [[Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)]]
бібліотека
поштове  відділення
філіал Ощадбанку
15 торгових точок
Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.


==Фотоальбом==
==Фотоальбом==

Версія за 16:33, 4 листопада 2021

Бужанська сільська територіальна громада

[[Файл:{{{gerb}}}|x90px|Герб громади]]

[[Файл:{{{flag}}}|x70px|Флаг громади]]

●
Громада на карті України
Область: [[Черкаська область]]
Район: [[Звенигородський район]]
Тип території: Центри економічного розвитку
Населення: 3330 осіб (2018)
Площа громади: 115,7 км2
Місцеве самоврядування

Голова громади

Голова громади: Стадник Валентина Володимирівна
Адреса: вул. Набережна, 15, с. Бужанка, Звенигородський р-н, Черкаська область, 19333
Інтернет:

Веб-сторінка
Cторінка у facebook

тел.: 04749-64441, 097-5057365
E-mail: buzh.rada@gmail.com
Громада на карті

Завантаження карти…

Плани розвитку

Стратегія розвитку

Інвестиційний паспорт

Провідні підприємства
  • -
  • -
  • -
Видатні особистості
  • -
  • -
  • -

Бужа́нка — село в Україні, у Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіне.

Площа населеного пункту — 502 га.

Кількість населення станом на 01.01.2008 р. — 1782 особи, дворів — 831.

Історія[ред.]

Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. Буржа, за іншою — від назви переселенців з р. Південний Буг — бужан, які тікали від польського гніту.

Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.

Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в 1775 р.

У 1851 р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006—2007 рр.

У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.

У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, у ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.

У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.

У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського.

У роки Голодомору 1932—1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.

З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.

В Німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.

На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське».

136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В. М. Бутар — орденом Жовтневої революції; В. Ф. Корнієнко, У. П. Новикова, Г. М. Тараненко, Д. Ф. Щербина — орденом Трудового Червоного прапора.

Населення[ред.]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1982 особи, з яких 887 чоловіків та 1095 жінок<ref name="населення 1989"/>.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1966 осіб<ref name="населення 2001"/>.

Мова[ред.]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року<ref name="населення 2001 мова"/>:

Мова Відсоток
українська 99,54 %
російська 0,31 %
білоруська 0,05 %

Сьогодення[ред.]

На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа 1-3 ступенів, дитячий садок, дільнича лікарня, сільська амбулаторія, Будинок культури, сільський клуб, бібліотека, пошта, відділ зв'язку. Працює цукровий завод. Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.

Пам'ятки[ред.]

  • Березняк — ландшафтний заказник місцевого значення.

Постаті[ред.]

Див. також[ред.]

Фотоальбом[ред.]

  • Фотографии

  • Краєвиди громади

  • Краєвиди громади

  • Краєвиди громади

Отримано з http://wiki.regionet.org.ua/index.php?title=Бужанська_сільська_територіальна_громада&oldid=1239