Відмінності між версіями «Бужанська сільська територіальна громада»
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
|центр = с. Бужанка | |центр = с. Бужанка | ||
|склад = с. Бужанка, с. Тихонівка, с. Кам’яний Брід, с. Жаб’янка, с. Яблунівка, с. Погибляк, с. Кучківка, с. Дубина | |склад = с. Бужанка, с. Тихонівка, с. Кам’яний Брід, с. Жаб’янка, с. Яблунівка, с. Погибляк, с. Кучківка, с. Дубина | ||
|Підприємство1 = | |Підприємство1 = СТОВ «Бужанське» | ||
|Підприємство2 = | |Підприємство2 = | ||
|Підприємство3 = | |Підприємство3 = | ||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
|карта = {{Карта |ш=49.2362 |д=30.7459 }} | |карта = {{Карта |ш=49.2362 |д=30.7459 }} | ||
}} | }} | ||
'''Бужа́нка''' — | '''Бужа́нка''' — село в Україні, у [[Лисянський район|Лисянському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]], центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіне. | ||
Площа населеного пункту — 502 га. | Площа населеного пункту — 502 га. | ||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
== Історія == | == Історія == | ||
Поблизу села виявлено поселення | Поблизу села виявлено поселення трипільської та |черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. | ||
Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. | Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. Буржа, за іншою — від назви переселенців з р. Південний Буг — бужан, які тікали від польського гніту. | ||
Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» | Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом. | ||
Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в | Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в 1775 р. | ||
У | У 1851 р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006—2007 рр. | ||
У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини. | У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини. | ||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, у ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин. | У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, у ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин. | ||
У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, | У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи. | ||
В | В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки. | ||
Внаслідок поразки | Внаслідок поразки Української революції 1917-1921 село надовго окуповане більшовицькими загарбниками. | ||
У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію. | У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію. | ||
| Рядок 55: | Рядок 55: | ||
У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського. | У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського. | ||
У роки | У роки Голодомору 1932—1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб. | ||
З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром. | З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром. | ||
В | В Німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни. | ||
З | З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України. | ||
У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий | У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення. | ||
На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське». | На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське». | ||
| Рядок 70: | Рядок 70: | ||
== Населення == | == Населення == | ||
Згідно з | Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1982 особи, з яких 887 чоловіків та 1095 жінок. | ||
За | За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1966 осіб. | ||
=== Мова === | === Мова === | ||
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року | Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: | ||
{| class="standard" | {| class="standard" | ||
|- | |- | ||
| Рядок 94: | Рядок 94: | ||
== Пам'ятки == | == Пам'ятки == | ||
* | * Березняк (заказник) — ландшафтний заказник місцевого значення. | ||
== Постаті == | == Постаті == | ||
* | * Шеренговий Петро Захарович (1924—2016) — український селекціонер, сортовипробувальник, фітопатолог, кандидат біологічних наук. | ||
== Див. також == | == Див. також == | ||
* | * Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область) | ||
==Фотоальбом== | ==Фотоальбом== | ||
Версія за 16:39, 4 листопада 2021
Бужанська сільська територіальна громада
| |
|
[[Файл:{{{gerb}}}|x90px|Герб громади]] [[Файл:{{{flag}}}|x70px|Флаг громади]] ●
 | |
| Область: | [[Черкаська область]] |
| Район: | [[Звенигородський район]] |
| Тип території: | Центри економічного розвитку |
| Населення: | 3330 осіб (2018) |
| Площа громади: | 115,7 км2 |
Місцеве самоврядування
| |
| Голова громади: | Стадник Валентина Володимирівна |
| Адреса: | вул. Набережна, 15, с. Бужанка, Звенигородський р-н, Черкаська область, 19333 |
| Інтернет: | |
| тел.: | 04749-64441, 097-5057365 |
| E-mail: | buzh.rada@gmail.com |
Громада на карті Завантаження карти… | |
Плани розвитку
Інвестиційний паспорт | |
Провідні підприємства
| |
Видатні особистості
| |
Бужа́нка — село в Україні, у Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіне.
Площа населеного пункту — 502 га.
Кількість населення станом на 01.01.2008 р. — 1782 особи, дворів — 831.
Історія[ред.]
Поблизу села виявлено поселення трипільської та |черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. Буржа, за іншою — від назви переселенців з р. Південний Буг — бужан, які тікали від польського гніту.
Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.
Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в 1775 р.
У 1851 р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006—2007 рр.
У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.
У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, у ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.
У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Української революції 1917-1921 село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.
У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського.
У роки Голодомору 1932—1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.
З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.
В Німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.
На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське».
136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В. М. Бутар — орденом Жовтневої революції; В. Ф. Корнієнко, У. П. Новикова, Г. М. Тараненко, Д. Ф. Щербина — орденом Трудового Червоного прапора.
Населення[ред.]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1982 особи, з яких 887 чоловіків та 1095 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1966 осіб.
Мова[ред.]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,54 % |
| російська | 0,31 % |
| білоруська | 0,05 % |
Сьогодення[ред.]
На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа 1-3 ступенів, дитячий садок, дільнича лікарня, сільська амбулаторія, Будинок культури, сільський клуб, бібліотека, пошта, відділ зв'язку. Працює цукровий завод. Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.
Пам'ятки[ред.]
- Березняк (заказник) — ландшафтний заказник місцевого значення.
Постаті[ред.]
- Шеренговий Петро Захарович (1924—2016) — український селекціонер, сортовипробувальник, фітопатолог, кандидат біологічних наук.
Див. також[ред.]
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)
Фотоальбом[ред.]
- Фотографии
Краєвиди громади
Краєвиди громади
Краєвиди громади
