Бужанська сільська територіальна громада

	Бужанська сільська територіальна громада
	[[Файл:{{{gerb}}}\|x90px\|Герб громади]] [[Файл:{{{flag}}}\|x70px\|Флаг громади]] ●
Область:	[[Черкаська область]]
Район:	[[Звенигородський район]]
Тип території:	Центри економічного розвитку
Населення:	3330 осіб (2018)
Площа громади:	115,7 км2
	Місцеве самоврядування
Голова громади:	Стадник Валентина Володимирівна
Адреса:	вул. Набережна, 15, с. Бужанка, Звенигородський р-н, Черкаська область, 19333
Інтернет:	Веб-сторінка; Cторінка у facebook
тел.:	04749-64441, 097-5057365
E-mail:	buzh.rada@gmail.com
	Громада на карті Завантаження карти…
	Плани розвитку Стратегія розвитку Інвестиційний паспорт
	Провідні підприємства СТОВ «Бужанське»; -; -;
	Видатні особистості -; -; -;

Бужа́нська сільська об'єднана територіальна громада — об'єднана територіальна громада в Україні, в Звенигородському районі Черкаської області. Адміністративний центр — село Бужанка.

Бужа́нка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр Бужанської сільської територіальної громади. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіне.

Населення громади становить 3330 осіб станом на 2018.

Утворена 27 серпня 2018 року шляхом об'єднання Бужанської, Жаб'янської, Кам'янобрідської, Тихонівської, Яблунівської сільських рад Лисянського району. Перші вибори відбулись 23 грудня 2018 року.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 728-р до складу громади була включена Погибляцька сільська рада Лисянського району.

Історія[ред.]

Поблизу села виявлено поселення трипільської та |черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією — від назви р. Буржа, за іншою — від назви переселенців з р. Південний Буг — бужан, які тікали від польського гніту.

Лаврентій Похилевич у «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.

Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в 1775 р.

У 1851 р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006—2007 рр.

У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855 р. на кошти С. К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.

У кінці 19 ст. — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, у ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.

У 1900 р. в с. Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Української революції 1917-1921 село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.

У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д. Черняхівського.

У роки Голодомору 1932—1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб.

З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.

В Німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 570 жителів села, 153 з них загинули, 120 були нагороджені урядовими орденами та медалями. У селі було споруджено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення.

На початку 2000 р. колгосп ім. І. Д. Черняхівського реформований у СТОВ «Бужанське».

136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В. М. Бутар — орденом Жовтневої революції; В. Ф. Корнієнко, У. П. Новикова, Г. М. Тараненко, Д. Ф. Щербина — орденом Трудового Червоного прапора.

Населення[ред.]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1982 особи, з яких 887 чоловіків та 1095 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1966 осіб.

Мова[ред.]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,54 %
російська	0,31 %
білоруська	0,05 %

Сьогодення[ред.]

На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа 1-3 ступенів, дитячий садок, дільнича лікарня, сільська амбулаторія, Будинок культури, сільський клуб, бібліотека, пошта, відділ зв'язку. Працює цукровий завод. Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.

Пам'ятки[ред.]

Березняк — ландшафтний заказник місцевого значення. Об'єкт розташований на території Лисянського району Черкаської області, адмінмежі Бужанської сільської ради.

Площа — 5 га, статус отриманий у 2010 році.

Постаті[ред.]

Шеренговий Петро Захарович (1924—2016) — український селекціонер, сортовипробувальник, фітопатолог, кандидат біологічних наук.

Див. також[ред.]

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Фотоальбом[ред.]

Фотографии
Краєвиди громади
Краєвиди громади
Berezniak SAM.jpeg.jpeg

Краєвиди громади